… І, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать

Є люди, як зорі. Вони гаснуть, а світло від них ще довго блукає всесвітами наших душ. Таким світлом, провідною зорею, яка тепер сяє для всіх нас із неба, залишається наша пані Леся. У суботу 18 листопада у Соборі Вишгородської Богородиці УГКЦ відбувся вечір пам’яті з нагоди 70-ї річниці від дня народження засновниці   хору «Коралі» — пані Лесі Потіцької. Захід пройшов у тихій родинній атмосфері, розпочавшись із виконання хором «Коралі» молитви «Отче наш». Зі словами скорботи та вдячності звернулися до присутніх друзі пані Лесі — пані Софія Майданська — заслужена діячка мистецтв України, член Національної спілки письменників України, пані Галина Гаврилець — лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, заслужена діячка мистецтв України, професор Київської державної музичної академії ім. П. Чайковського та пані Надія Романів. Не стримуючи сліз, згадували свого керівника, вчителя, наставника дівчата хору «Коралі», які й далі поширюють мистецтво хорового співу. Весь вечір звучали українські пісні різних жанрів. Та особливої уваги заслуговувала музична композиція у супроводі бандури «Хусточка червона» (муз. З. Остапенко, сл. А. Малишка) у виконанні Христини Калічинської. Вона була особливою, тому що лунали звуки улюбленого музичного інструменту пані Лесі… Доля відвела їй роки невтомної праці на життєвих теренах, за що в той вечір ми низенько вклонилися та пообіцяли не згубити те, що було сенсом її життя. Особисто для мене пані Леся була взірцем чогось неймовірного. Всіма силами вона вселила в нас любов до найпрекраснішого: до рідної землі, рідної мови, а найголовніше — до рідної пісні.

Автор Вікторія Строкань

Сайт газети “Вишгород”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *